На своїй першій у 2016 році
прес-конференції Президент України П. Порошенко запевнив українську
громадськість, що Мінська – 3 не буде. Правда, не окреслено, а саме який формат
міжнародних переговорів буде застосовано. Те, що Мінськ – 2 викликав більше
запитань, аніж відповідей ніхто, особливо, сперечатись не буде.
І дійсно, головний абсурд Мінських
домовленостей в тому, що вони не враховували Будапештський меморандум, як
запевнення про гарантії української незалежності, в обмін на відмову від
третього в світі за потужністю ракетно-ядерного арсеналу, підписали окрім
України – США, Британія, Росія. Згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія
зобов'язалися: поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися
від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності/політичної
незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти
неї, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН; утримуватись
від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним
інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати
будь-які переваги; домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою
надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом
погрози агресією з використанням ядерної зброї; не застосовувати ядерну зброю
проти України, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території,
збройні сили, їхніх союзників; проводити консультації у випадку виникнення
ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.
Росія грубо порушила свої меморандні
зобов’язання щодо України як і великий Договір про дружбу та співробітництво,
анексувавши Крим та окупувавши третину території українського Донбасу, без
оголошення війни. Тому, у відповідності із пунктами 4 та 5 Меморандуму
країни-підписанти повинні чітко підтвердити свої зобов’язання надання допомоги
Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, тому,
що Україна стала жертвою акту агресії і, навіть, об’єктом погрози агресією з
використанням ядерної зброї. Із Москви ми вже чули, й не раз, погрози про
можливість застосування проти України ядерної зброї. І як відреагували
країни-гаранти?! А ні як. Вони зробили вигляд, що в Москві невдало висловили
те, що панує в їх хворій підсвідомості.
Чому ж Будапештський
«Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору
про нерозповсюдження ядерної зброї» підписаний 5 грудня 1994 року не діє, а
Мінськ -2, не дивлячись, що його термін вийшов, продовжується? Чому за столом
переговорів ми не бачимо США та Британію, як основних країн гарантів. Що за
світова «сила» змушує країни-гаранти так вчиняти?! Дії США, Британії та
України, без врахування домовленостей та гарантій Меморандуму, виглядають
дивними й абсурдними. Ніякий Мінськ – 1, чи Мінськ -2 не можуть замінити дії
країн-гарантів України, що підписали Будапештський Меморандум. Мінські «угоди»
ніколи Кремлем не виконувались, вони Верховною Радою України не ратифіковані.
Мінські «угоди» - це спроба джентльменів неформально домовитись із терористами та Кремлем, що ними керує. Але ж
у світі з терористами не домовляються?
Комментарии
Отправить комментарий