Блог Олега Руденко

Внесением изменения в Конституцию Украины о стратегическом курсе украинского государства на членство в ЕС и НАТО, наша страна определила свою стратегическую цель. Пресловутые шатания между «многовекторностью» и «нейтральностью» желаемых результатов не принесли, а ускорили процессы ослабления Украины изнутри, во многом спровоцировав агрессора не необъявленную гибридную войну. Но агрессор просчитался, ибо ускорил украинские национальные процессы по формированию политической нации, а сам занял пустующее место врага Украины. Получив фактор внешней угрозы, украинцы не пали духом, а своими руками и на своих плечах укрепили армию, военно-промышленный комплекс и остановили российского агрессора на юго-востоке, продемонстрировав всему миру, что «не так страшен черт, как его рисуют». Несколько последних лет экономика Украины прирастает приблизительно на 3,5% ежегодно, в условиях необъявленной ей войны. Больших успехов добилось сельское хозяйство и ИТ, растут инвестиции в альтернативные...

Однією із умов успішного проведення гібридної війни є вміння нав’язати противнику в його ж інформаційному полі суцільний негатив. В Україні для такого чужого негативу роками силами кремлівської високопоставленої агентури, неукраїнською олігархією створено всі умови. Левова доля інформаційного простору України, починаючи з Кучми та закінчуючи Януковичем, була зрадницьки здана Кремлю для використання в інформаційно-психологічному впливі на Україну. Ще одна його частка відійшла неукраїнським олігархам до їх медійного комплекту з метою інформаційно-психологічного забезпечення своїх вузько егоїстичних грабіжницьких інтересів в Україні. І тільки невелика залишкова частка опинилась у слабких державних руках. За різними оцінками та по різним видам ЗМІ, суто українському інформаційному просторі належить частка від 3 до 10%. Це є ознакою майже повної втрати українською державою свого інформаційного простору та ще й в умовах гібридної війни. В проросійських та олігархічних ЗМІ щоденно т...

Голова Української православної церкви Московського патріархату заявив про недопустимість богослужінь українською мовою, а тільки виключно церковнослов’янською. У цивілізованому православному світі ця заява сприйнята як дивна й навіть агресивна архаїка, що намагається повернути всіх віруючих у давно подолані релігійні суперечки 16 -17 століть, коли точилися «релігійні бої» про істинну літургійну мову – латинську, грецьку або церковнослов’янську. Нагадаймо адептам  УПЦ МП, що за часів Ісуса Христа церковнослов’янської мови не було, але це не означає, що в храмах УПЦ МП мають служити арамейською чи грецькою мовами. Християнський світ давно переконався і успішно практикує літургії будь-якими мовами, прийнятними для пастви. Заява митрополита Онуфрія свідчить саме про ставлення частини кліру УПЦ МП до України та українців, яких державна за своєю суттю МПЦ, як і її держава та їхній президент Путін зухвало та принизливо не вважають окремим народом. Але ж така зухвалість і таке приниже...