Розвінчування міфів про депортацію кримських татар у 1944 році

18 травня 1944 року відбулася страшна подія в історії кримськотатарського народу. За наказом Сталіна в цей день розпочалося примусове виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР до Середньої Азії. Офіційною причиною депортації була вказана співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Але чи це так? Для чого Сталін насильницькими діями НКВС провів депортацію цілого народу? Можливо він не хотів, щоб по головному курорту Радянського Союзу ходили представники інших етносів, які б своєю присутністю нагадували історію Криму ще задовго до Російської імперії. Чи можливо лише через зраду радянському режиму кількома сотнями татар виселяти і вішати ярмо «зрадника» цілому народу? Можливо Сталін мав щось більше на меті?!

Вдаючись глибше до історії, після підкорення Московією Казанського й Астраханського ханств у 1552-56 роках Крим стає ворогом Московії, як зазначав автор українського літопису "Історія русів" XVIII століття московські царьки  "завжди мали сильний острах до татарських людей", який тягнувся ще з історії панування Золотої Орди. Тож ця історія була для Москви досить болісною.

Все ж таки реальна причина депортації була цинічна та прагматична – Сталін не хотів мати «нестійку» територію із певним рівнем національної свідомості, яка в будь-який момент могла створити йому проблеми. Цей геноцид проти кримськотатарського народу був певним «самозахистом» тоталітарної системи від сплесків національних рухів які могли трапитися будь-якої миті, як «захист» було вчинено для винищення національних ідей серед українців прикладом є голодомор 1932-1933 років, а потім 1946-1947 років в Україні. Логіка таких кривавих дій доволі проста – голодні і бідні люди не здатні на опір, вони зайняті думками про те, як вижити і надовго відмовляться від будь-яких «протиправних дій».

Отже, рішення було прийнято і вступило в силу. Було оголошено постанову офіційну для «радянського народу», в якій наголошувалось, що кримських татар виселяють із Кримської АРСР в Узбецьку СРС із наступною підставою:

«У період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували із частин Радянської армії, які обороняли Крим, і переходили на бік противника, вступали у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини, які боролися проти Радянської армії, в період окупації Криму німецькими військами, брали участь у німецьких каральних загонах, кримські татари особливо відзначалися своїми звірячими розправами щодо радянських партизан, а також допомагали німецьким окупантам в справі організації насильницького угону радянських партизан в німецьке рабство та масового винищення радянських людей».

Людям надавалося кілька хвилин на збори, хто чинив опір того на місці розстрілювали. Всі «пожитки» які кримчани могли забрати із собою в дальню дорогу конфісковували конвоїри по прибуттю на місце переселення. У дорозі медичного обслуговування не було. Люди хворіли малярією, черевним тифом. Померлих виносили з вагона і залишали на станції, не даючи ховати.

Окрім насильно вивезених «зрадників» СРСР кримських татар, були і ті які служили в лавах Радянської армії та були її героями. Їхня демобілізація розпочалася відразу після перемоги над Німеччиною і тривала до наступного року. Воїнам-переможцям теж не дозволили залишитися в Криму, зазначалося, що вони їдуть на Урал для «освоєння нових земель».

У період депортації за оцінками активістів кримськотатарського руху загинуло 46% переселенців. Із історичної Батьківщини було примусово виселено понад 200 тис. кримськотатарського населення.

Кримські татари пережили страшну трагедію, та вони не зникли вони збереглися як окрема нація. Ці сотні тисяч людей були знищені за свої ідеї, за самосвідомість, за національну пам’ять, за здатність стояти із піднятою головою! На відміну від інших депортованих народів, які повернулися на Батьківщину у 50-х роках, вони були позбавлені цього права формально до 1974 року, фактично - до 1989. Масове повернення народу до Криму почалося лише в роки «перебудови» в 1989 р.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар у 1944 році геноцидом.

18 травня відзначається – День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму.

Перед Україною стоїть велике зобов’язання визволити історію кримських татар з полону міфів тоталітарного режиму, навіть якщо поки що не в силах врятувати з окупації сам народ.