УКРАЇНСЬКІ ПАРАЛЕЛІ РОСІЙСЬКОЇ «ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ» 1918 РОКУ Частина 2

УКРАЇНСЬКІ ПАРАЛЕЛІ РОСІЙСЬКОЇ «ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ» 1918 РОКУ Частина 2

Більшовикам не вдається захопити керівництво Всеукраїнським з’їздом Рад у Києві: серед двох з половиною тисяч делегатів з’їзду прихильників більшовиків Росії налічувалось заледве півтори сотні. Тому вони виїхали до Харкова й провели власний нелегітимний Всеукраїнський з’їзд  Рад. А коли у Харкові, у важкий для України час, збирались  проукраїнські делегати?! Не було такого ні у 1918 році, ні в 2014. Ми й сьогодні за мера Харкова маємо одіозну людину промосковської орієнтації, яка у критичний час Повстання Гідності виїжджала в Москву за інструкціями і якби не принципова позиція місцевих українських патріотів то мала б Україна в Харкові другий кривавий Донбас.

Як уже повелось від тоді, нелегітимні делегати Всеукраїнського з’їзду  Рад об’єдналися з такими ж не легітимними делегатами з’їзду Рад робітничих і селянських депутатів Донецького та Криворізького басейнів, що представляли тільки третину рад свого регіону. Але, що для Росії легітимність?! Вона її ніколи не визнавала й завжди ігнорувала у своїй підлій  «гібридній війні». Фактично учасники Всеукраїнського з’їзду  Рад у Харкові представляли самих себе, як це мало місце і в наш, не менш буремний, час. Учасник тих подій більшовик Затонський згадував, що новоспечені з’їздом «народні секретарі» у новоствореній нелегітимній українській республіці, називали себе «урядом» і самі з того сміялися. Зараз на Донбасі їх онуки погані уже із себе не глузують, а навпаки губи дують, тому що вони дуті «народні міністри», яких Кремль міняє як рукавички у своїй брудній «гібридній війні» проти України.

І ще одна паралель. Більшовикам в Україні ніколи б не утримати влади, якби не військова допомога із Росії. Тоді Ленін послав в Україну загони червоної гвардії, тодішній спецназ, яким тепер Путін заполонив окуповані ним райони Донбасу. Найважчі завдання тоді, як і тепер, виконував російський спецназ із петроградських і московських червоногвардійців.

Більше того, Ленін у 1918 році пішов дальше ніж Путін сьогодні і наказав, заради вдалої політичної стратегії, створити видимість «українізації» російських окупаційних загонів. Таке собі липове і відоме нам «народне ополчення». Ленін вимагав, в черговій телеграмі в Україну, від своїх підлеглих рішуче перелицювати російські окупаційні частини на український лад, а їх керівникові Антонову-Овсієнку, називати себе тільки Овсієнком. Тобто, тоді як і тепер, Москва хоче показати, що відбувалась не окупація, а громадянська війна в Україні.

Путін не наважився на такий зухвалий крок, адже настільки ненавидить українців, що навіть не може думки допустити «дозволити» їм стати українцями у російських же інтересах. Тому він всюди, де тільки можна «захищає» саме росіян. Росіяни України шуткують, що з російською мовою сьогодні треба бути дуже обережним, а то непрохано прийдуть тебе визволяти.

 Український народ тоді швидко розібрався хто є хто і масово не пішов за перефарбованими окупантами. Тільки після зміни на невдачу політичної ситуації в Україні за часів Гетьманату, наприкінці 1918 року, у Кремля з’явилась можливість розпочати нову збройну агресію проти України з тими ж самими елементами, які ми сьогодні характеризуємо як «гібридну війну».