ДВІ ВІЙНИ УКРАЇНИ

С першого погляду – це неймовірно, але Україна сьогодні веде одночасно дві кровопролитні війни. Перша війна, ініційована Кремлем, і уже два роки йде на Сході України. Друга війна, вже не перший рік, ведеться на дорогах України. У цих двох війнах є багато спільного.

По-перше, кожна з цих війн обходиться окремо Україні по 4 мільярди доларів на рік. Адже питання аварійності на дорогах – це не транспортна, а економічна проблема і проблема охорони здоров’я та соціального розвитку.

По-друге, у кожній з двох війн  гинуть, або отримують інвалідність, здебільшого молоді люди – майбутнє нашої країни.

По-третє, обоє війн мають спільного ворога – спиртні напої. Що на фронті, що на дорозі, саме алкоголь стає першим, а деколи і основним чинником, смертей та каліцтв.

По-четверте, в обох випадках доволі таки невисокий рівень культури окремих осіб загострює негативні наслідки. Алкоголь – ворог підступний, особливо коли він розпалює людину з невисокими стандартами культури.

По-п’яте, вкрай погані дороги створюють проблеми як в тилу, так і на фронті.

Протягом останніх років на українських дорогах травмувалося або загинуло в п’ять-шість разів більше людей, аніж на європейських шляхах. Так щорічно аварії на дорогах забирають життя понад чотирьох тисяч осіб, ще понад тридцять тисяч отримують травми. Це навіть більше ніж на фронті. І все це за істотно нижчого транспортного навантаження та інтенсивності руху.

Першій війні на Сході України, своїми виснажливими для народу збитками допомагає війна на дорогах. Країні важко воювати на два фронти, а тому головного ворога обох фронтів треба послідовно і рішуче усувати із нашого як мирного, так і воєнного життя. Українську націю потрібно консолідувати саме в протидії цим нашим, суто внутрішнім загрозам. Головний метод – індивідуально-профілактична робота, особливо з молоддю. Вона повинна вестись, починаючи з сім’ї, дитячого садочка, продовжитись у школі, вузі. До її проведення потрібно залучати пресу, радіо, телебачення, церкву. Тоді суспільство з осторогою буде відноситись до спиртного, й вимагатиме цілеспрямованих і результативних дій влади, щодо приведення наших доріг до рівня європейських.

Потрібно скорегувати нашу національну шкалу цінностей, де, нажаль, алкоголь, зайняв почесне місце не тільки на святах, торжествах, а й на похоронах. Померлих поминати треба молитвою, а не алкоголем. Алкоголь не повинен бути одним із основних організаторів наших свят, вечірок, а тим більше йому нічого робити під час нашого відпочинку на природі. Особливо йому нічого робити на війні. Сталін дозволив алкоголь тому, що йому ніколи не було жалко своїх солдат, що з передсмертними вигуками тисячами клали голови в ході самовбивчих атак. Та навіть Сталін дійшов висновку, що алкоголь на війні краще не давати і, врешті, припинив цю практику.

Тільки твереза, а значить здорова нація, має шанс на успішне майбутнє, здатна у себе побудувати сучасні довговічні європейські дороги. Тоді значно легше треба буде вести війну проти зовнішнього ворога та він і не посміє перевірити нашу міцність, коли буде впевнений, що наші тверезі цінності вищі за його.