Блог Олега Руденко

Последние несколько лет выдались для Одессы достаточно тяжелыми. Возникает вопрос: «Возможно ли улучшение судьбы для нашего региона в случае «Одесской автономии»? По моему мнению, идея автономизма Одесской области для нормальной общественной жизни региона является разрушительной и бесперспективной. В частности, принято считать, что для улучшения экономического положения в Одессе, уместно создание порто-франко - зоны свободной таможенной торговли, как эпизод в годы Российской империи. Можно ли ожидать чего-то грандиозного от данного статуса свободного порта для улучшения судьбы одесситов и Одесской области в целом? Посмотрим в одесскую историю первой половины 19 века, когда Одесса была в составе Российской империи и имела статус свободной экономической зоны. Роль порто-франко историками преувеличена. Так, развитие Одессы началось до введения режима порто-франко и продолжалось после его отмены, также этот режим свободной торговли тормозил развитие одесской промышленности - потому

Коли людина стає об’єктом ворожої пропаганди? Що спонукає її прислухатись до чужих голосів, що видають себе за своїх? Чому людина, обманута пропагандою, перестає не тільки всім вірити, а й сама собі? Питань виникає багато та не на всі є однозначні відповіді. Постараємось самостійно розібратись у деяких із них. Як свідчить статистика великий відсоток нашого українського населення (від 70 до 85%) ніколи не покидав межі своєї області, а до 90% ніколи не виїжджали за кордон. Тобто, малорухливий спосіб життя шкодить не тільки фізичному здоров’ю людини, а й психологічному. Людину, яка погано знає навколишній світ легше обманути. А якщо до цього додати брак офіційної державної інформації, що повинна поступати із радіо, телебачення та друкованої преси, то перед нами буде готовий об’єкт для маніпулювання її свідомістю методами пропаганди. Хто винуватий в такому стані речей? Перш за все – держава. Адже вона не потурбувалась про те, щоб її територія була надійно «прошита» державними ЗМІ, як

Украина в преддверии двадцатилетия своей Конституции.   В свое время ее признали одной из лучших европейских конституций. В соответствии с Конституцией, Украина - суверенная, независимая, демократическая, социальная, правовая и унитарная республика. Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине есть народ. Народ осуществляет власть непосредственно и через органы государственной власти и органы местного самоуправления. Право определять и изменять конституционный строй в Украине принадлежит исключительно народу и не может быть узурпировано государством, его органами или должностными лицами. Никто не может узурпировать государственную власть. Вот тут-то, как говорят, и собака зарыта. Наши кремлевские недруги из кожи лезут вон, даже развязали необъявленную войну против суверенного соседа, чтобы не допустить полной и безоговорочной реализации конституционных требований в Украине. Посудите сами… Ну кому в Кремле понравится, что Украина – суверенное государство. Са

Однією із умов успішного проведення гібридної війни є вміння нав’язати противнику в його ж інформаційному полі суцільний негатив. В Україні для такого чужого негативу роками силами кремлівської високопоставленої агентури, неукраїнською олігархією створено всі умови. Левова доля інформаційного простору України, починаючи з Кучми та закінчуючи Януковичем, була зрадницьки здана Кремлю для використання в інформаційно-психологічному впливі на Україну. Ще одна його частка відійшла неукраїнським олігархам до їх медійного комплекту з метою інформаційно-психологічного забезпечення своїх вузько егоїстичних грабіжницьких інтересів в Україні. І тільки невелика залишкова частка опинилась у слабких державних руках. За різними оцінками та по різним видам ЗМІ, суто українському інформаційному просторі належить частка від 3 до 10%. Це є ознакою майже повної втрати українською державою свого інформаційного простору та ще й в умовах гібридної війни. В проросійських та олігархічних ЗМІ щоденно т

Наближається чергова скорботна річниця початку радянсько-німецької війни 1941 – 1945 років, що стала однією із основних складових Другої світової. Парадоксальність ситуації в тому, що Другу світову розпочали Гітлер і Сталін, попередньо домовившись поділити між собою сфери впливу в Європі. Та Кремль захотів більшого, аніж домовлялись і почав готуватись до удару по своєму «камарадові» першим. «Камарад» вирішив випередити зухвалого «партнера» й влучивши слушний момент, таки вдарив першим. Так почалася радянсько-німецька війна, в якій Україні приділялось чільне місце, адже хто володів Україною, той міг розраховувати на роль світової супердержави. В цій нав’язаній війні Україні було відведено роль жертви, що бореться за своє життя з двома диктаторами одночасно. Двічі ця війна прокотилась українською територією. На її теренах воювали і червоні партизани і бійці УПА. Сталін вмів і воював тільки числом, він навіть розмінування проводив за рахунок живої сили піхоти, як признався після вій

РФ де-факто и де-юре, по сути, не есть федерация. Де-факто по тому, что федерации состоят, как правило, из самоуправляемых национальных субъектов (таких в России 83 не считая Крыма), но в случае с РФ на них наброшено сверху прямое кремлевское управление в виде федеральных округов. Федеральные округа́ РФ были созданы в соответствии с указом В.Путина №849 «О полномочном представителе Президента Российской Федерации в федеральном округе» от 13 мая 2000 года. Сейчас в РФ 8 округов. Почти все округа состоят преимущественно или только из краёв и областей. Единственным из округов, который почти полностью состоит из национальных республик, является Северокавказский округ. В округах определены города-центры, в которых размещаются их руководяще-координирующие органы в виде полномочного представителя президента, его аппарата и управлений федеральных ведомств. Полпред Президента РФ в федеральном округе является представителем Президента РФ и работником администрации Президента. Руководст

Злобный кремлевский шут Жириновский на днях, разумеется, с разрешения хозяина, «раскрыл» очередную большую государственную тайну… Оказывается, в Кремле не на шутку рассматривают возможность точечного применения ядерного оружия по какому-нибудь небольшому острову в Северном море, дабы продемонстрировать западным трусам и сомневающимся военную мощь Кремля. При этом гибель 200 тысячного населения острова для Кремля не есть проблемой морального выбора. Для Кремля 200 тысяч человеческих жизней есть ничто, по сравнению с задачей возвращения себе былой уверенности и мирового устрашения. На возглас бравшего интервью журналиста – «Ужас», Жириновский великодержавно заметил: «А что же вы хотите? Вы хотите, чтобы нас били по морде, чтобы Донбасс обстреливали?.. Надо показать, на что способны наши ядерные силы». То есть, Жириновский и вся кремлевская преступная шушера считают, что защищать свой Донбасс Украина не вправе. Это, видите ли, по кремлевским представлениям, есть действия н